Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!

Допомоги в людей просить військовий ЗСУ, який добровільно пішов на війну.

Не буду переводити на українську, як пише людина, так і читайте, бо я людей не за мову ціную, а за те, що вони роблять у своєму житті. Тим більш, що більшість чоловіків на війні не мовою переймаються, а озброєнням та своїм виживанням в страшних умовах.

А доки вони воюють, у тилу з їхніми сім'ями біда... І вона йде від посадовців на місцях.

Отже читайте.

"Хочу рассказать о том, пока я на войне, унижали, оскорбляли, запугивали и чуть не убили моего ребёнка, дочку в областной Детской Больнице города Николаева (главврач Плиткин зав. неврологическим отделением Бойко Т. В.)

О том беспределе, коррупции, вымогательстве и хамстве которые процветает в этой больнице!!!

Сам я доброволец, воюю с начала полномасштабки. За что так поступили с моей дочерью?

Почему никто не несёт наказания?Почему даже когда я написал первый пост, мне начали хамить эти врачи"

У червні 24-го року донька військового Варвара 11 років, каталася на велосипеді і впала з нього вдарившись з головою об асфальт. Через час почала втрачати свідомість і її привезли до обласної дитячої лікарні міста Миколаєва на вулиці Миколаївська 21. Лікар там була зав. відділенням Бойка Тетяна Василівна.

З цієї хвилини родина попала в Ад!

Спочатку ніхто 5 днів не підходив до дитини, доки мати не зрозуміла, що без грошей ніхто й не пристане на допомогу. Лікарка увесь час натякала, що все треба робити за гроші, а потім ще й виписала зі словами — «Пийте пигулки вдома та оформляйте інвалідність».

Навіть за направлення до Охмадету на дообстеження, Бойко вимагала грошей.

Лише особисте втручання батька, як військоводо допомогло отримати папірець без грошей.

Після Охмадету, стан дитини став трохи кращим. Але коли звідти повернулися , у дитини трапився вже напад вдома... І знову звернулися до реанімації на Миколаївській.

Дитина в реанімації почала плакати, а співробітники реанімації лаяли її нецензурною лайкою, погрожуючи викинути в коридор, якщо та не заспокоїться і що "вона там помиратиме".

Це ж треба було таке сказати дитині?!

За словами батька, "вранці Варвару перевели до неврології цієї ж лікарні, де знову лікар Бойко, не надавала взагалі жодної допомоги".

Оного вечора, коли дівчинці стало геть зле, батько бігав, та просив, аби викликали реанімацію. Ледь докликався...

"Потом пришла медсестра с реанимации и наконец-то пришёл дежурный врач (через час) и сделали укол Прозерина.

Мне объяснили, что сейчас такое положение, что родители обязаны сами искать медика, если что-то случилось... Ещё сказали, мол такая зарплата низкая-поэтому мы так и работаем.

....Когда например, пришли брать кровь с пальца у Варвары... Варвара начала плакать, А лаборант, дословно сказал так: «завали свое ебало, если что-то не нравится, уёбывай на хуй отсюда». Кто дал право так говорить с ребёнком?", — обурюється батько.

Далі було здирство грошей на ліки....

Лікарі або самі давали свої картки куди переказати, або Бойко давала номер телефону та ім'я на кого переказати гроші.

Далі ще страшніше почалося. Читайте самі...

"Один из дней мою дочку решили везти на процедуру плазмофореза в БСМП... но почему-то не выделили спецтранспорт....

Это было 10.09.2024 в 17:00 на обратном пути, эта машина с дочерью внутри, попадает в аварию...

Главврач Плиткин дал потом интервью и нагло наврал о том, что ребёнок не пострадал, хотя ребёнок пострадал очень!!!

Они все пытались скрыть это и выявилось все потом в Охмадете.

И трещины в позвоночнике, и множественные раны, и ушибы! жене моей даже не сказали тогда об аварии, но опять не пускали её к ребёнку!!!

Даже после аварии, когда Варя находилась в реанимации, сотрудник Герман кидал Варваре шприц в ногу со всей силы, как будто играл в дартс.

На следующий день жене сказали, что Варвара сама себя побила!

У Варвары к её основному диагнозу Меастения была ещё и Пневмония из-за лечение врачей Николаевской областной больницы".

Люди, хто в силі, допоможіть покарати злочинців!

Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!

Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!

Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!

Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!

Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!

Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!

Боже, який жах. Що ж це робиться, люди, доки ми терпітимемо наругу над собою, та нашими дітьми?!