Доброго раночку, друзі!
Сьогодні мала можливість пройтися вулицями села, позаглядати у квітники друзів, та й свого не оминула.
Дуже цікаве спостереження. Усі живемо в одному селі, а квіти та дерева себе почувають геть по різному, як і люди.
В когось більше сонечка у дворі, в когось — сутінок. Хтось щасливий та дбає про квіти, а хтось — самі виростуть.
Яке ставлення, таке й мають. І в житті у кожного так, як він відноситься до себе самого, та того, що його оточує у житті.
Комусь світла та тепла хочеться, і люди тягнуться до сонця, та рук докладають... А когось... У таких й листя з того року ще на землі лежить, пріє, та не дає травичці проглянути. І такою сировиною тягне від землі.
Так що ми дуже різні, й живемо в залежності від свого внутрішнього світла та прагнення жити. Тому й розуміємо один одного не завжди.
Проте, я радію, тому що бачу, як життя бере своє. Люди відігріються потроху, як і наша земля. Аби тільки мир настав. Сваритися не будуть занадто довго, бо серед людей завше так, спочатку лаються, потім святкують чийсь день народження, чи весілля, бо завжди шукають привід бути щасливими.
То й вам бажаю злагоди та щастя!
Позволили себе объединить две публикации, поскольку у женщины явно не получается сделать более наглядно и читаемо одновременно. Но неважно, главное суть, и призыв к миру и взаимопониманию, что очень важно на сегодняшний день.
