Добридень, друз! Маю що розповсти про вчорашнй день

Добридень, друз! Маю що розповсти про вчорашнй день.

Як то водиться серед нас, ходили з дтьми до знайомих, поздоровляли з святом. Ну, дти, вони й дти. Втоптали картоплю з котлетами, запили компотом з пасками, та й повткали.

А баби з мужиками про життя поговорити мали час, бо так, без пдстав, вже й не збирамося, бо й нколи, та й не дуже язиками плескати зараз можна.

Що вразило. Люди дуже бояться, що бо знову прокотяться по нашй земл. Мен навть дивно було чути, що дехто блага Господа про дощ, аби лили, та не давали технц хати. Бо доки все стоть, там де стоть, то й ми наче живемо, хоча й з острахом, що й до нас прилетить.

Друге, на що звернула увагу. Може тому, що серед нас бльше аполтичних людей, то бльшсть схиляться до думки, що наших керманичв було б добре запозичити Америц. Бо м там мабуть нудно вд спокою, то й лзуть скрзь, де х не звали.

Згадували, як було добре, коли не було вйни, як святкували ус свята, як ще наш батьки святкували. Не чплялися один до одного через мову. Росяни були у себе, ми у себе. Крим не думав кудись вдходити. Тихо було, мирно. Ус були жив.

Чесно скажу, серед нас нема тих, хто хтв би, аби крану роздерли на шматки, проте й ниншня влада нам не до душ, по напаскудила бльш, нж ус попередники.

А ще згадували, що хто не ставав при влад, все закнчувалось дурнею. Кого не згадай, окрм пасчника Ющенка, то окрема тема з його писком, ус щось крали, когось вбивали, когось принижали... Нколи влада не була для людей. Люди, скорше, для влади були, як ота худоба, що сьогодн кормлять, а на завтра вже на забй тягнуть.

Якось дивно, а от часами, коли ми жили бльш-менш спокйно, та нхто до язика не чплявся, були часи при Янукович. До того, це дйсно так, схилялися ус, хто був за столом. Кажуть же, що тльки но тод ми розуммо, що щось гарне у житт було, коли нас герць на сдниц схопить.

Отак мо новини. Розумю, що це про простих людей мова йдеться не все цкаво, проте, як .

Усм добра, Христос Воскрес!