Добридень, друзі! Не можу підібрати слова від обурення...
В Україні жінки-лікарі, медичні сестри та фармацевти мають стати на військовий облік уже за місяць.
Взяти на облік можуть жінок, якщо вони придатні до проходження служби за віком (до 60 років) та стану здоров'я.
Жінки інших спеціальностей, які близькі до військової, можуть стати на облік за бажанням.
Хтось вірить у те, що у жінок будут питати про їхні бажання? Та після того, як дітей з 17-ти років почали на облік ставити, тягти волоком до військкоматів 20-річних... Хто в кого буде запитувати про їхні погляди та міркування з приводу війни?
Знаєте, збирала своїх дітей до школи. Та як збирала, канцелярку купувала, аби було чим та у чому писати. Вже третій день оговтатися не можу від спомину про жіночку, яка ридала навзрид, дивлячись на свою дитину, яка мала б йти у перший клас, втративши за місяць до цієї дати батька. А ні батька, а ні школи, бо онлайн то не школа. А як першачки будуть навчатися я й гадки не маю. Так от, дівчинка щось щебетала від радощів, що мати їй дозволила самій вибрати щось для навчання. Звісно, мала потягнулася за олівцями, розмальовками та яскравими зошитами... А мати пробив розпач. Продавщиці навіть по воду збігали. Тяжко на все це дивитися. А що буде, коли і матусь у дітей політики позабирають? Хто їх підніматиме? Хто про них піклуватиметься? Старі діди та бабусь? Так у моїх і таких не має, і нікого крім мене не має у світі. І чи я така одна? Ні! Треба чоловікам, що ще живі, щось робити з нашими політиками, бо увесь народ нанівець зведуть.
Бережіть себе, люди, та не мовчіть, бо наше мовчання для політиків — золото, яке вони заробляють на цій війні.
